ProZ.com translation contests »
32nd Translation Contest: "Movie night" » English to Ukrainian » Entry #36794


Source text in English

Translation #36794

To say that I was compelled by Parasite from start to finish is an understatement; its filming style with tracking shots are enthralling. Having watched several Korean films during the London Korean Film Festival, I was familiar with the usual genres employed in such films but Parasite seemed to defy them all! Parasite is comedic, in a quirky way, it is also a thriller, straddles class divisions and also depicts a family tale amongst other genres and is therefore likely to appeal to all ages.

Parasite truly deserves to be watched in a cinema to appreciate its nuances and the stylish cinematography. As a summary, to avoid spoilers, Parasite tells the tale of the interaction between the Park family and the Kim’s, an unemployed family, whose contrasting worlds collide with long lasting consequences.

[...]Bong Joon-Ho manages to pique the audience’s interest with brightly lit shots coupled with the effective use of indoor space, and it is surprising to realise, after the film’s 2 hour 12 minute length, that most of the scenes occur within the Park family’s home. The mundane elements of domesticity are displayed with an intriguing perspective showcasing Bong Joon-Ho’s flair. It is a slow burner but you will revel in its beauty and ingenuity as Parasite convinces that it operates solely on one level but it is in fact multi-layered and depicts social realism with empathy and pathos.

The cast are beguiling to watch, every facial movement and action is accentuated, even the mere act of walking up or down stairs can convey hidden meaning, which the camera fragments. Levels of unease are also created by virtue of that effective use of space with unusual camera angles and dramatic weather conditions ratcheting up that sensation. There is a surreal nature to Parasite, which its score emphasises, and furthermore the film adopts elements of the absurd devised in such an ingenious way which is truly cinematic magic. Parasite’s apparent eeriness will certainly keep you riveted and would not feel alien to the Twilight Zone school of filmmaking.

The actors are very impressive and add breadth to their roles creating relatability whilst seeming effortlessly cool. When Ki-Woo and Ki-Jeong Kim were working within the Park family home as private tutors they certainly epitomised this level of nonchalant, understated authority creating an aura of mysticism with the unspoken, almost mythical, tutoring techniques employed. Quite simply, the actors Park So-Dam and Choi Woo-Sik, as Ki-Woo and Ki-Jeong, are compelling to watch in the different directions that Parasite follows and they carry these performances seamlessly thereby inviting the audience to be on their side.

[...]Parasite is a remarkable piece of extremely skilful filmmaking, it is simply a must see film, and so I am looking forward to re-watching the film on its UK general release date.
Визнати, що фільм «Паразит» (Parasite) тримав мене у напрузі від самого початку до кінця, - це нічого не сказати; я була просто у захваті від роботи оператора та обраної ним манери зйомок. Під час Лондонського Фестивалю Корейського Кіно я переглянула кілька нових кіноробіт тамтешнього виробництва та визначила для себе притаманну їм тематику. Несподівано для мене фільм «Паразит» вийшов поза традиційні рамки, кинувши виклик кліше про південно-корейське кіно! «Паразит» — це одночасно і комедія з модерними елементами, і трилер, де героями виступають представники різних прошарків суспільства. В основу цього фільму покладено історії родинних відносин, тому, напевно, він сподобається глядачам будь-якого віку.

Фільм «Паразит» дійсно заслуговує на увагу любителів кіно. Вони, безумовно, оцінять як особливості сценарію та режисури, так і непересічний стиль роботи оператора. Коротко про сюжетну лінію «Паразита»: події фільму розгортаються навколо відносин між заможною родиною Парк і родиною безробітного подружжя Кім; два контрастні світи перетинаються у реальному жітті, і це має довгострокові наслідки для усіх персонажів кінокартини.

Завдяки застосуванню яскравого освітлення під час зйомок та плідному використанню внутрішнього простору, режисеру Бон Чжун-Хо вдається постійно підтримувати увагу глядачів. Після перегляду фільму, що триває дві години та дванадцять хвилин, не віриться, що більшість відзнятих сцен відбувається не зовні, а саме всередині будинку родини Парк. Бон Чжун-Хо майстерно заклав інтригу у повсякденне сімейне життя героїв «Паразиту». Пристрасті у фільмі розпалюються поступово, і авжеж, красиво та винахідливо. Насправді, сюжет цього витвору кіномистецтва не такий простий, як може комусь здатися. Ба більше, режисер майстерно накладає події одна на одну та зображує соціальні реалії сучасного суспільства Південної Кореїї з емпатією та пафосом одночасно.

Від професійної гри акторів не можна відірвати погляду, кожна зміна міміки або руху тіла змістовна. Навіть звичайний підйом або спуск героя фільму сходами, що його фіксує камера, надає пересічній сцені дещо прихований додатковий сенс. Сприйняття глядачами незручності, відчуваної кіногероєм, посилюється завдяки ефективному використанню місця та неочікуваним ракурсам зйомки. Безумовно, певного драматизму окремим кадрам додають відповідні погодні умови. «Паразит» - сюрреалістичне кіно. Елементи абсурду інтегровані у його сюжеті настільки геніально, що, у цілому, ця робота заслуговує назви “кінематографічна магія”. Маю зазначити, що у «Паразиті» є моторошні моменти, і це може зацікавити тих із кіноглядачів, що якийсь час тому були шанувальниками саги «Сутінки» (Twilight).

Вражаюча гра акторів дозволяє ширше розкрити натуру зіграних ними персонажів, акцентувати увагу на їхніх позитивних якостях та викликати до них симпатію публіки. Візьмемо, наприклад, персонажі Кі-Ву та Кі-Джеон. Вони приватні вчителі в сім’ї Парк та уособлюють собою безтурботність та неповагу до авторитетів. Викладання ними шкільних предметів овіяно містіцизмом, а методи навчання майже міфічні. Та акторам Парку Со-Даму і Чой Ву-Сіку, які грають Кі-Ву та Кі-Джеонга у фільмі, вдається бути неперевершеними у кожній сцені кінокартини «Паразит». Вони бездоганно виконують свої ролі, і здається, без зайвих зусиль змушують глядача завжди бути на їхньому боці.

[...] «Паразит» — це чудовий витвір надзвичайно професійного кіновиробництва. Немає сумніву в тому, що він вартий перегляду. Отже, я особисто з нетерпінням чекаю, коли цей фільм вийде у загальний кінопрокат у Великобританії, аби мати можливість подивитись його вдруге.


Discuss this entry